Вікно відчинене у сад,
Линуть бандури звуки.
Навіть заслухавсь виноград,
Сховавши в гронах руки.
Вони торкалися душі
І чарували долю.
Голос був рідний, не чужий,
Витав по наді мною.
А вона грала небесам,
Щоби Боги почули.
Бандура й Бог, лиш сам на сам,
У благодать пірнули.
Бандуро, ти богів сестра,
Родилась в Україні
І твої ніжні голоси
Лунають і понині.
Живи на цій землі віки,
Бо ти така єдина.
Єднаєш долі береги
Навіть в важку хвилину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868045
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.03.2020
автор: Віталій Назарук