Вже давно я не вірю в якісь дива,
У казки і мультфільми, у happy end,
В силу слова, та і, взагалі, в слова.
Моє небо — в калюжі, розбите вщент.
Я врятую метелика із води,
Як в дитинстві — в долоньці життя мале.
Змокли крильця. Нічого. До хмар лети,
Вище неба здіймись, як колись, але...
Між зірок мого янгола віднайди.
Розкажи, що без нього — сама- одна...
...Я з поверхні тебе підняла води,
На поверхню б мені — із грузького дна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2020
автор: BeZodnia