Маячать, маячать –
мій юний козаче,
В таврійських степах незабутні чуття;
В сердечній тій днині
та в пам'яті й нині
На струнах любові, крізь гомін буття...
О весни з бруньками,
що бігли там з нами,
Життя колісниця нестримно несла...
Чи ж ми помічали,
святее промчало,
Та хоч й суєтою – в чотири крила!
Тепер падолистом –
події зі свистом
Закручує вихор ось там за вікном...
Не Бог надсилає,
самі витворяєм –
Дивується Світ і Земля ходуном...
16.03.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868250
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2020
автор: Променистий менестрель