Засинай... в оазисі пустелі,
Засинай... у хвилях морських.
На мольберті змішай всі пастелі,
Відречись від обмежень людських...
Ти забудь все, що « так мало б бути»
Не пускай цих обмежень в життя!
Не дозволь все приємне забути
На порозі у даль забуття!
Ти живи! Хоч там що на орбіті...
Лише мрій, як в дитинстві, колись,
У далекі висоти летіти
І ніколи не палати вниз.
Ти кохай, як в останнє кохаєш,
Або вперше, хоч як там болить.
Ти живи, ніби воду ковтаєш,
Як верблюд, що в пустелю помчить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868281
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2020
автор: Лайла