Він знову тут... Він знову повернувся...
Я озираюсь... Ні! Ступай же геть!
Крокуючи повільно... Я жахнувся.
Все ближче підступає і шумить
Своїм брудним взуттям... Плечей торкнувся
Моїх мовляє... у думках гримить:
«Тобі потрібно це?» ...Я відсахнувся,
Та відійти не можу... Миготить
Холодна тінь із диму за плечима.
У ступорі стою і віч-на-віч
Ми залишились з ним... Нові причини,
Щоби втекти, щоби забути... Ніч
Ця безкінечна не дає спочину.
...А сумніви стояли обабіч...
© Володимир Верста
Дата написання: 28.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868316
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 17.03.2020
автор: Володимир Верста