Стоп. Зупинись. Просто досить!
Не можу терпіти брехні.
Чи хтось тебе гаряче просить
слова промовляти брудні?
Я хочу лиш правду болючу,
тонкі та ідейні думки.
Ти мучиш мене, а я тебе мучу,
Ми пишем брехливі рядки.
Ненавиджу слів я без сенсу
та всі ці розмови пусті.
ненавиджу лесного пресу,
що знову навис в темноті.
Навіщо щось з себе вдавати,
коли ти ніхто і ніде?
І знову.. і знову брехати..
Хто правду у цьому знайде?
Чи щирий ти хоч би з собою?
Чи можеш ти визнати все?
Чи все ж здався ти у двобою
Й безжалісно викинув все?
Ми люди ілюзій брехливих
І кожен лиш твердить своє.
Нещирі у мріях нещирих,
А "Правда" - як слово лиш є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868319
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.03.2020
автор: Лайла