І де ти? Де? З*явився в дощ - і вже немає.
Плакучі верби розрослись нівроку.
Якби ти знав тоді, як я тебе кохаю,
Але, на жаль, лиш віддалялись кроки.
Самотність лезом гострим - і ятрять порізи.
Орошені солоною сльозою.
То ж від дощу майбутнього стрімкі ескізи.
Не відкривали очі тихі зорі.
Здається, я була у непролазнім лісі,
А сонце одягалось в світлу ризу.
Я терла листя медоносної меліси
І прикладала, де душі порізи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)