[i]Катерині Гандзюк, яка загинула в муках,
безжалісно обпалена сірчаною кислотою
[/i]
1
Я не знаю, як все було…
Та людини вже нема:
Біле тіло огорнула
Чорна ніч, густа пітьма.
Згасло сонечко ясненьке
Молодій такій навік.
Україно, моя ненько:
Хто й за що її прирік?
Чи ж радіють ті катюги? –
Мабуть, скачуть до небес
Під злодійські «фуги – муги…»
За платню й чийсь інтерес.
2
Не в одному лиш Херсоні
Ефір рве за той розбій…
Якісь вбивці у полоні…
Притаївсь замовник-змій.
Щось не віриться, що небо
Стане в клітку і йому,
Бо не вперше ця потреба
Не здійсненна… І тому
Свята правда у в’язниці
Давно згорблена сидить…
Влада бреше, як в пивниці…
Пустодзвін в народ летить.
А розкриє вбивство Каті
Це і буде її край…
Горе вам, бандюги, кляті!!!
Святий, Боже, помагай.
14.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868454
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 18.03.2020
автор: Василь Дальнич