Ми посіяли гріх, приорали,
Поливали брехнею щораз
І злосходів нарешті діждались,
Які вже убивають і нас.
Страх, ридання скували планету,
Ескулапів безсилість кляне,
Ну а зло в свої смертні тенета
Долі, наче стеблини ті , жне.
І нема панацеї від цього,
Лиш хіба що слізьми молитов
Порятунку просити у Бога,
Бо лиш Він колись смерть поборов.
Й час нарешті затямити людству,
Що ці біди спроста не грядуть.
Поки сієм бур'ян гріхоблудства -
Доти будемо жати біду.
18.3.2020.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868512
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2020
автор: тарпик