Сиджу собі, нікого не чіпаю
І споглядаю плин буремного життя:
Як вітер спочиває в ріднім краї,
Як час снує мереживо буття,
Як води обнімають храм небесний,
Як серце береже душі вогонь,
Як промінь сонця ранок пестить,
Як мудрість осідає біля скронь...
Та, може, я чогось не розумію,
Бо таїну життя з фейсбука не пізнать.
Сиджу я під вікном, як всі, і мрію:
Чи вдасться нині вийти з дому погулять?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868566
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2020
автор: AKM