Час плине…

Помру.  A  далі  буде  обрядово:  
Недбало  вбраний,  чад  свічний,  
Труну  несуть  сумною  чредою,
Земля  завалить  місце  упокою.

Могильний  камінь  покриває,
В  річниці    перші  пом'януть,  
Примарами  минуле  десь  зникає,  
Хто  пам'ятав,  теж  відійдуть.

А  потім  цвинтар  ярмаркою  стане,
Що  за  життя  створили,  пропаде,
Кудись  все  щезне,  десь  розтане,
Як  мить  в  історії  наш  вік  пройде...  

Нове  щось  на  заміну  виникає,
Та  кращого  нема  ніде...
Нащо  життя  отак  кружляє?
Час  плине  і  до  краю  нас  веде...
(з  російської)      17/3/2020      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2020
автор: Федір Трох