На карантині серце,
в ізоляції душа...
Рука і розум вперто так
нашкрябають вірша.
Між нами ґаджетів
байдуже скло.
Та марно все,
мене вже пройняло.
Крізь шкіру просочилось
мов дурман.
То збіг обставин
може, чи талан,
щоб поруч опинитись
у потрібну мить.
Й недугу дивну цю
до тебе підхопить.
І як не ізолюйся,
скільки не сиди один
Та від кохання
не врятує жоден карантин...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868853
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2020
автор: Ірин Ка