Ще такого не було дня народження мого́:
Карантин урешті-врешт, як домашній вже арешт.
Зовсім я не проти то́го, щоб побути трохи вдома,
Речі всі перекладу, в них порядок наведу,
Те зроблю, що вже роками не доходила руками,
Почала гардини прати, буде чисте все у хаті.
Кожна жінка добре знає, скільки дім наш вимагає –
І уваги і зусиль, щоб порядок в нім царив.
Та й робота наша мила нікуди́ від нас не ділась –
В дистанційному режимі із усіх працюєм сил ми.
Дома наведем порядок, цей масштаб під силу нам,
Та багато є зага́док, відповідь на них хто дасть?
Хто у світі неспокійнім лад потрібний наведе,
Може клята пандемія людству лю́дське щось верне?
Лідерам окремим може нагадає ця біда
Що для Бога всі вельможі тінь людська лише бліда?
Перед викликом цим рівні усі люди на землі,
Щоб не стать на краю прірви, скажем пандемії «НІ»!!!
Ми посидимо ще вдома, скільки треба, потерпи́м,
Лише вірус хай відомий не проникне у наш дім!
З карантину по хворобі вийдем переможцями,
Залиши́ть його готові на війну з убивцями.
На людську ненависть також карантин залишимо,
Кращими давайте станем після цього лиха ми!
Всі свята ще відсвяткуєм з радістю подвійною,
Хай Господь всіх нас почує і дарує віку нам!
21.03.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868856
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.03.2020
автор: Галя Костенко