Перевод ст. Л. Костенко "Пейзаж из памяти"

ПЕЙЗАЖ  ИЗ  ПАМЯТИ

Чуть  трону  слово  акварелью  -
привянет  утро,  осень,  парапет.
С  кленового  туманного  тоннеля
выходит  Рыльский,  только  силуэт.
Резьба  по  небу  -  кровь  и  позолота,
Я  из  тумана  перед  ним  явлюсь.
Он  взглянет  грустно  и  прошепчет  что-то  -
и  не  поймет,  что  на  него  молюсь.
А  я  смотрю...  и  видно  уже  плохо...
И  разминулись.  Только  силуэт.
И  это  все.  Столкнулись  две  эпохи:
девчонка  глупая,  стареющий  поэт.
Кружатся  листья,  звуков  больше  нет.

Пейзаж  которому  уж  много-много  лет...


Ліна  Костенко

ПЕЙЗАЖ  ІЗ  ПАМ'ЯТІ

Ледь-ледь  торкаю  слово  аквареллю  -
прив'ялий  ранок,  тиша,  парапет.
З  кленового  туманного  тунелю
виходить  Рильський,  майже  силует.
Різьба  по  небу  -  дерево  черлене.
Я  теж  з  туману  обрисом  з'явлюсь.
Він  сумно-сумно  дивиться  на  мене,-
хто  я  така,  чого  я  так  дивлюсь.
А  я  дивлюся...  Я  хвилююсь  трохи...
І  розминулись.  Тільки  силует.
Оце  і  все.  Зустрілись  дві  епохи.
Дурне  дівчатко  і  старий  поет.
Кружляє  листя,  і  не  чутно  кроків.

Пейзаж,  котрому  років,  років,  років.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868892
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 22.03.2020
автор: J. Serg