Я написав колись листа та відіслав в нікуди,
В нім сенсу начебто нема, але на згадку буде.
Всі недосказані слова, як ті зрадливі люди,
їх поряд начебто нема, але вони є всюди.
Невпинно рухається час та смерть стирає пам'ять.
Чому забракло духу в нас, чому нас пожирають?
Нема єднання — буде крах, в полон захоплять тіні,
Бо нас долає власний страх і ми у цьому винні.
Блукає світом хижий звір з манерами повії,
Таврує вічним рабством нас, купує наші мрії.
Життя без правди не життя, лишень вона єднає.
Хто прагне жити у віках, тих підлість не здолає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2020
автор: Олег Крушельницький