Весна прийшла як вирок людству,
Яке вже паразитом стало,
Біді ми йшли давно назустріч
І, схоже, зустріч ця настала…
Відкласти зустріч цю не в силі
Було магнатам товстосумам,
Бо їм в житті прибутки милі,
А інтереси лише в сумах.
Качають нафту до сьогодні,
Хоча це чорна кров землі,
Лиш споживати люди годні,
Одні лиш гроші в голові.
Лисіють гори, ліс рідіє,
Природний рушиться баланс,
Лиш олігарх один радіє,
Що став багатшим на той час.
Земля давно від нас страждає,
Від бруду, яду й обкрадань,
Не раз вже нас попереджає,
Та ми все крушим без вагань…
Ну як нас привести до тями?
Не зна вже матінка-Земля,
Здається, цю лиху годину
Створила з відчаю вона…
Надіємось, здолаєм якось,
Ввімкнемо розуму запас,
Та ось питання є наразі:
Чи змі́нить горе це всіх нас?
23.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869209
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.03.2020
автор: Галя Костенко