Ні, я не тікаю і не ховаюсь.
Мені просто потрібно все обдумати.
Бо раптом це те, за що я повинна боротись?
Раптом грудень хоче навчити мене чомусь новому?
Хоче, щоб я помилилась і виправилась?
Я лиш попрошу тебе бути терплячим,
Лиш дозволю випадково перестріти себе в коридорі.
Ні слова більше...
Ні, я вмію бути дружелюбною.
Ти тільки подаруй мені трохи часу.
Ти ще побачиш, як я граюся словами,
Як роблю те, чого ніколи дозволяла собі,
Будую замки на руїнах спалених мостів.
Я лиш спробую відкрити двері серця ще ширше,
Лиш усміхнусь так, як ніколи й нікому.
Ні слова більше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869224
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.03.2020
автор: К. Тарновська