Бродив, як гласив ще папірус,
Десантом закинутий вірус.
Здавалось, без племені-роду,
Убивцям Любови в угоду.
Насправді, відомо багато
І бажано всім про це знати…
Умислений розумом злого,
Щоб звести старих і убогих, –
В гарячку кидав, палив груди,
Вмирали в удушенні люди…
І далі вмирають, як мухи,
(Нелюба невістка в свекрухи)
Нема для них дихальних масок,
Повернуть їх пенсії в касу.
Звелася на ніц доброчинність,
Мамона розрісся у чині.
І служать йому безвідмовно
Тих кілька десятків умовних.
Гуляє COVID дев’ятнадцять…
Відомі уже років двадцять
Корони і SARS-у, і MERS-у,
Що лиш додають COVID фарсу.
І, мабуть, вже є антивірус –
Не час…Ще розхитують віру.
Неначе ковчег – ареверсо,*
Чимало ще зродиться версій…
Планета – брудна, щоб очистить,
Причинне прикрили лиш листям,
Почали з людини малої,
Вірніше, – « із топлення лою»**
Не лишиться біобаласту,
Лише – обслуговувать касту.
Звичайно, тіла наші тлінні,
Є винні, в упадку, й невинні.
Закриті усі в карантині,
Зростає лиш Дух в душах нині,
Бо єдність сердець і надії,
Всіх медиків зладжені дії.
Багато підуть, безперечно,
Не факт, що залишаться гречні.
Не факт, що на цьому і стане,
Що мир в цілім світі настане.
Планета – у хворі і морі,
Бо перед Творцем в непокорі.
Людина – згірш звіра страшного,
Не хоче з добром йти у ногу.
Сьогоднішній клич – засторога –
Врятує любові дорога.
Залишимось жити – побачим
Чи стане цей світ більше зрячим.
Чи буде він більше гуманним,
Без всяких зараз і «вулканів»…
Побачимо, дасть Бог, а нині
Без праці народ, в карантині.
Агонія горне Європу,
Цікавлять ще ціни на ропу***
Відбудеться зміна для світу,
Дай Боже, майбутньому – квіту.
Дай Боже, очищення душам,
Всім водам, повітрю і суші.
Що можна зробити сьогодні? –
Чинити лиш справи угодні
В добрі та безмежній любові,
Зростати в Господньому Слові.
Кріпити свій Дух у молитві –
Лиш так виграються всі битви!
*реверс,
**знущання,
***нафта
24 березня 2020
(c) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2020
автор: палома