Абрикоса, що я посадив тебе тут літ десь двадцять
І любуюсь, проходячи мимо з усмі́шкою в дар.
В цю весну вся в цвіту – ти подібна до білих тих грацій
Під музики сопілок, трембіт і гавайських гітар...
Яка тепла кора, яка вдача твоя бездоганна,
Пелюстковий твій погляд в духмянім і люблячим тлі...
Не твоя в тім вина, від морозу не вкрило туманом
Й не покрили у березні крильми твої журавлі...
23.03.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869318
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.03.2020
автор: Променистий менестрель