Так сталось, що ми опинились
В одному місці в час один,
Це завдяки все карантину
Побудем разом, дорогий!
Так довго ми давно не бу́ли,
Немає щастя без біди,
Згадaєм все, що ми забули,
Отак близенько – я і ти…
Сідай напроти, мій коханий,
Спіймаєм погляд спільний наш,
Та телефон затарабанив,
І він в етері довгий час…
А потім в мене телефончик
Свій раптом позивний подав
І зав’язався розговорчик
Десь на часок, може й на два,
Коханий вже проголодався,
Скоренько борщ йому варю,
В своїм айфоні він копався
Цей час в каструлю я дивлюсь.
Борщу поїли, дуже добре,
Заняття необхідне це,
Порядок навела і знову
Йому дивлюсь прямо в лице,
Хотілось щось йому приємне
В післяобідній час сказать,
Мовляв, ми ціле, невід’ємне,
Чи можеш те і те згадать?
А милий знов у телефоні,
Вже перебрався на диван,
Включив кіно і на цім фоні
Заснув і в цім нема дива́.
Не так то просто з чоловіком
Душевні бе́сіди вести,
Та карантин буде великий,
Йому від них не утекти…
25.03.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869324
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 25.03.2020
автор: Галя Костенко