Знов невтішні вісті
прийшли до осель,
І в селі, і в місті,
Зла ця карусель...
Люди всі чекали,
жайворонків трель...
Довелось почути,-
корнавірус дрель...
Ніби з поля бою,
сурмила сурма,
що біда над світом
крила розправля...
Люди аж здригнулись,
в трепеті ночей...
Пелена накрила
мільйони очей...
На Харків і Київ,
на села й міста,
холодом повіяв
вітер не спроста...
Розляглись дороги,-
на Захід і Схід,
на отчі пороги
насунувся біль...
Треба з ним боротись,
як ніхто не зна...
І де заховатись
від такого зла...
Люди без роботи,
чого їм ще ждать?..
Постійні турботи,
не дають їм спать...
Що робити бідним,
як їм виживать?..
За що куплять їжу,
хто може сказать?..
І в селі, і в місті,
як хоч виживай,
А невтішні вісті
ллються через край
Коли це скінчиться,
з нас ніхто не зна...
Будемо терпіти,
і ждати кінця...
Все в житті минає,
мине й ця біда...
Відійде у безвість,
як в річках вода...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2020
автор: геометрія