Неспокійна пора…
Повний місяць торкається сцени.
Фіолетовим сріблом сканує травиночку кожну.
На сипучих пісках розкладаю крихкі цикламени.
Ти мене обіймаєш
невміло і якось тривожно.
Вислизають піски
із окреслених меж карантину,
з неслухняних долонь… крізь обпалене спекою жито.
…ми не вміємо ще завмирати, мов мертві картини,
на прозорій стіні міражів
… нам ще вчитись, і вчитись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869620
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: гостя