А знаєш, друже, нині випав сніг,
Що здався всім якоюсь дивиною…
Мов душі – білим попелом до ніг,
Згадати тих, хто вчора був з тобою.
За ніч пішло їх майже вісімсот…
Хіба комусь зробили кривду-шкоду?
Терплячий погляд тільки із висот…
Цинізм підступний змінює природу.
Притрушує ранковий ніжний сніг
Порожні вулиці конгломерату,
Розчистив їх той вірусний батіг…
Старим, повір, не хочеться вмирати.
P.S.
А знаєш, друже, навіть як палять,
То невідомо з кого буде попіл –
Бідахи з вулиці, чи тих, хто «знать»…
Сьогодні – в одній скриньці, спільний клопіт.
27 березня 2020
(с) Валентина Гуменюк
м. Мадрид
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2020
автор: палома