А кава стала якась чорніша.
І зовсім не смачна.
Гірка весна,від страху смішно.
Людина-просто дрібна.
Безсило час піском засипає.
Не знаю, чи вже і злічить .
На небо,душі злітають.
А тьма навкруги- сліпить.
Розгублені дні-- позбавлені сенсу.
Очікування ,наче безлюдний острів.
Реальність межує з фантазією.
У смерті коса гостра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869651
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: БЕЗ