Відімкнулося небо, і блакиттю всміхнулись простори.
А ключі опустило на ніжних нитках-промінцях.
Заспівали потоки, загуділи замріяні гори.
Поклонилась веселка, пробудивши надію в серцях.
Звеселились узлісся, золотистою вмиті росою,
Стрепенулись від дотику сонця бруньки й пагінці.
А небесні ключі, що торкнулись землі під горою,
Відмикали її. І писали картини митці.
На полотнах землі квіти проліски ніжні стелились,
Увібравши безмежність небес і ясну голубінь.
Небеса та квітки один в одному мов розчинились.
І звучить підбадьорливо радісний спів – цінь-цвірінь.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869666
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Галина Брич