* * *
Зав'яже голуб небо в світлу хустку синю.
Руда верба всміхне, як хитрий кіт.
Немов кватирку, серце раптом я відчиню
Весні, як пташці щирій, гомінкій.
Монетку сонця кину в чисту воду неба.
Нехай на щастя день брунькує там.
Хай світ добром весніє. Більш мені не треба.
В очах святиться ніжність, теплота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869781
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР