Душа пуста – шугає вітер,
Нема ніяких перешкод.
Все зле з життя свого я витер,
Усе зробив, щоб без пригод.
Заповнити хотів би душу,
Та от не знаю чим і як…
Та жити й далі, жити мушу,
Я нерви всі зберу в кулак.
Лише тоді, як кров заграє,
Теплом наповниться душа.
Весна красуня забуяє,
Довкілля цвітом прикраша.
Тоді накаже серце – жити!
Покаже ціль і як іти…
Я мрію жити і любити,
І свою душу зберегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869824
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Віталій Назарук