Ідемо , як по лезу ножа.
Дуже боляче, всі це ми знаєм.
Лиш не знаємо, де та межа,
І у кого про це ми спитаєм?
Все мовчить навкруги, як завмерло,
Лиш природа на все спогляда.
Що недавно було - усе стерло.
А надія на мрії худа.
Звідки взявся проклятий цей вірус,
Хіба мало було нам війни?
Де узяти надійний цей парус?
Усе лихо людське обмини!
Понеси нас, корабель надії,
В безтурботні і радісні дні.
Ще пробач за сміливі ці мрії...
Ніби бачу маяк вдалині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869846
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Н-А-Д-І-Я