Минули роки, змішались суспільні устрої...Гребемо далі,
Де потрясають світ нищівні війни, злочини, марево згарищ.
Є часу сіль, є духу спіль...На землі зникло вже слово товариш.
Нас сушить лихо, духовні пута і думи журливі недбалі.
Мов ті журавлі розлетілися люди по далеких чужинах.
Не скрізь вони знаходили надійний та небезпечний притулок,
Не всюди їх зустрічали з розпростертими руками без смути.
Цілюща пам*ять жаліє землю, де бідує люба родина.
Довірливе, друковане слово - розрада і світла надія.
Лиш Батьківщина, як ніхто, може влучливо твоє серце погріть,
Де мерхне білизна і знов легко хижацька віддзеркалює хіть.
На ріднім порозі жити в тривозі - це приховати не смію .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869894
Рубрика: Нарис
дата надходження 29.03.2020
автор: Маг Грінчук