Матінко, заступнице моя,
Ти мене зростила у любові.
Слухав я з тобою солов’я,
Що співав навпроти у діброві.
Охоронець ти і дотепер,
Все про мене відаєш на небі.
Твої очі з пам’яті не стер,
І тепер я бачу їх далебі.
Попрошу тебе із висоти
Підкажи, як поступити маю…
Чи спалити пройдені мости,
Бо я стрів людину, що кохаю.
Ти ж у мене мудрою була,
Знала мою долю, мов ворожка.
Вся у праці, майже не жила,
Ну, хіба, що в молодості трошки.
Вдвох із татом підкажіть мені,
Як в житті я маю поступити…
Щоб з коханням навіть в курині,
Зміг в любові трішечки пожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869942
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.03.2020
автор: Віталій Назарук