Карасику ворожка многа літ
Колись наворожила ненароком...
Який хиткий наш ненадійний світ.
Ця нагла смерть хай буде всім уроком!
От не сиділось вдома Пантюку,
Свербіли руки доторкнутись вудки...
Хоч з вигляду натуру мав м'яку
Та... в льосі власнім жодної закрутки.
А їсти треба, щоб на світі жить
І карантину ще кінця не видко...
Прийшла остання карасева мить,
Надіюся — не боляче і швидко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869961
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 30.03.2020
автор: Патара