Зозуля втомилась роздавати літа,
Бо світобудова вже зовсім не та.
Ніхто не послуха поради птахів,
Та їх і раніше ніхто не хотів.
Прийшов час розумним лягати на дно,
Знайти переваги в німому кіно.
Живуть же в глибинах риби без слів,
Може б, і ти так прожити зумів.
То дощ, а не сльози, побільше налий,
Для вічності всесвіт іще замалий.
Не кидай свободу в чужі кораблі,
З тобою їй краще, тож будь на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869991
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2020
автор: Юлія Рябенко