Я помовчу, бо ти так захотіла,
Хоча душа у смутку і сльозах.
Були часи, ти пташкою летіла,
Без слів, без нарікань і без образ.
Та ти усе в собі перелистала
І заштормило враз твоє життя.
В тобі був жаль, проте ти не кохала,
А я надіявсь, як мале дитя.
Не злюся я, не можу нарікати,
Прийдеться мені жити без крила.
Тобі, кохана, хочу побажати,
Щоб ти в житті щасливою була.
Ти знаєш, що я згідний йти на плаху
І я піду, без крапельки жалю.
Я по житті завжди чомусь невдаха,
Та я люблю… О! Як же я люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2020
автор: Віталій Назарук