Наче ще не дожив,
А як хочеться жити й кохати…
Її завжди любив
І себе заставляю чекати…
Була ніч в нас колись,
Про яку все життя пам’ятаю.
На життя я влюбивсь,
З ним піду по дорозі до краю.
Світязь мив береги,
Ми ж сиділи удвох, як дві долі.
Хоч кохатись могли,
Обійшла нас обох тоді воля…
І з тих пір у душі,
Залишилося лише бажання.
А воно – міражі,
Освятити їх зможе чекання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2020
автор: Віталій Назарук