Раптом твій одяг став неважливим,
Двісті кросівок без діла лежать.
Можеш удома залитися пивом,
Стіни регочуть аж шибки дрижать.
Раптом тоналка залишилась в тумбі,
Ну а для кого? Як вдома сама.
Бачиш, бабуся любов дає клумбі,
А в тебе і тої любові нема.
Вірус усіх нас загнав у дилему,
Що важливіше, для чого живем?
Ну ж бо, візьмися рукою за клему,
Акумулятор залий ти дощем.
Раптом ми вийдемо з кризи вже скоро;
Жаль як не зміниться наш світогляд.
Ми повернемось до свого старого,
Зрадивши раціо й тисячі клятв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870144
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2020
автор: Андрій Конопко