Цей березневий дощ вже зовсім недоречний.
Виття самотніх площ і вулиць, повних зречень.
Шугає вітер злий, по вікнах барабанить
І сніг із рук завій спішить зліпити банер.
Слугує березіль останній день свій грішний,
Новини звідусіль погрожують невтішні.
Свинцеві хмари знов стулилися у змові.
Чимало злих розмов і чоботи – гумові.
За сонцем загляда похнюплене довкілля,
Лиш приспана біда виходить на похмілля.
Зігрій, Світило, світ промінням золотистим,
Даруй щасливих літ на мирнім тлі барвистім.
У свій останній день глумиться сірий марець,
Щоб випустить із жмень усі зимові чвари.
Вбере красу- весну в рожеве ніжний квітень,
В сукеночку рясну – із сонечка і квітів.
Плекаємо міцну надію в день прийдешній,
Пробудишся зі сну – надворі квітень, перший.
31 березня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2020
автор: палома