Колись його стрічати довелося.
Тож дуже розумію я жінок.
Плечі розвернуті, смола - волосся,
Очі живі, на місці язичок.
Полтинник гаком літ не зачепили.
Генетика. Не викреслиш її.
І потяг сексуальний має силу
На вісім з десяти в моїй шкалі.
Розумний. Ростуть звідки треба руки.
Здоровий, сильний, - не мужик – джекпот.
Тож вивчення розпочалось глибоке
Його персони. Не вгавав народ.
В селі повідають усі дрібниці
Навіть про тих, кого не знали ви.
Отже про Вітю я дізналась миттю
Всього, і те, що вийшов із тюрми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870244
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.04.2020
автор: Пісаренчиха