І ось ти спиш, і я навпроти.
Кімнатою хитає протяг.
Тут забуваються турботи.
Гуде і суне старий потяг .
Тьмяніють вікна, гра у тіні,
Лиш ліхтарі й будинки білі.
Мазки по небу темно-сині.
Коли ми вдвох, тоді ми цілі.
Солодкі сни і ти на дотик:
Уста, волосся, очі й носик.
Ти моє все, ти мій наркотик.
Палає серце теплий подих.
Плекаю тишу, прислухаюсь...
Напевне, все таки зізнаюсь:
Одна жадана в цьому світі.
Ти сонце, ліс й весняні квіти.
Вертаюсь поглядом напроти
І ледве-ледве ще не сплю.
Ритми із серця й вітру ноти.
А я співаю, що люблю...
тебе.
17.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870321
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2020
автор: Моряк