Акації повів духмяно-чарівний,
В кінці весни безжалісно зникає.
Захоплює вже спека літня трон,
У травня з рук всю владу відбирає.
Роса слухняно ляже на траву,
А та віддячить ароматом раннім
І я, по цій траві вологій йду
В приємному минулому туманнім.
Все нібито таке, як і тоді,
Коли, ще не було у ранах серце,
Коли було очікувань і мрій
Й бажань моїх наповнене відерце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2020
автор: Зелений Гай