Моя душа гола, шкіра кольору оливи.
Твоє серце злобне і таке діткливе.
Безіменний вогник обпікає пальці:
Це ж тобі не ігри з нитками у п'яльці.
Я тебе знайшов самотню у пустелі гніву.
Одиноку, скорбну, та таку вродливу.
Марнота марнот у моїх очах,
У твоєму серці невимовний жах.
Дивишся на мене крізь розбите скельце:
Відлетів шматочок від удару в серце.
Усмішка не сходить із твого лиця,
Я ж тебе кохаю, як і обіцяв.
03.04.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870584
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2020
автор: Олександр Подвишенний