А він летить,немов страшна потвора,
Неначе ураган летить,завжди.
Що мало бути "завтра" - стало "вчора",
І шаром пилу вкрилися сліди.
Махнув крилом, неначебто для втіхи,
Нестримний час і полетів вперед.
І зникли,вмить, очеретя́ні стріхи,
На болотах лишивши очерет.
Недавно ще колгоспи, вже в руїнах.
Летять,летять милуються птахи,
Як бузина росте в конторських стінах,
Крізь вікна вибиті й провалені дахи.
Сам подивись наліво і направо,
Куди не глянь- на заході й на сході
Беззубим ротом посміхається держава,
Пеньками чорними зруйнованих заводів.
Зкрививши рота ностальгічним сміхом,
Спинився час, щоб подивитись трохи
Як, в хвилях шиферу недорозталим снігом,
Щирять будівлі проминулої епохи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870585
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2020
автор: Ооооо