На Землі тут життя шалений притишило біг:
Чийсь диявольський мозок посіяв біди насіння.
І шмагає людство хвороби жахливий батіг,
Свій страшний урожай збирає людське творіння.
Все таке дріб’язкове: компанії і пікніки…
Головне, щоб нікого хвороба не зачепила.
Головне, щоб в орбіту щастя ввійшли світи
І біда коронована склала нарешті крила...
Мрії з "вчора" свій сенс втрачають на нинішній день.
І так хочеться вірити в те, що все добре буде!
Перед вірусом рівні всі. В грошовитих кишень,
Як і в бідних, тепер рівні шанси. Ми просто люди -
Не Боги, чародії, маги і чаклуни.
Просто люди… Лишатись маємо ними далі.
Я дивуюсь вам, «провидці» і «віщуни»,
Чи так в радість комусь нести ці страхи – печалі?!
Умикайте свідомість! Плітки вже втомили всіх.
Нагнітати не треба: без вас на душі тривога…
Та я вірю: минеться все - і щасливий сміх
Повернеться. І прийде до нас усе ж перемога
Над чумою з Китаю і над чумою з Москви.
Буде все у нас добре! «Все буде тут Україна!»
Головне - гуртуватись, А ще - лишатись людьми…
І тоді до щастя вестиме наша стежина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870734
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2020
автор: Наталка Долинська