Люди - шкатулки, люди - криві скринькИ,
Що зберігаєте під вашими замками?
Скільки зосталося світла отам, на дні,
У душах - рахвах всіяних камінцями?
Люди - шкатулки, люди - криві скриньки,
Що ви ховаєте, там, під дахами - спинами?
Скільки зосталось в вас віри у світлі дні,
А скільки надій вже назовсім, назавше згинуло?
Скільки лишилося темряви, пилу й сліз?
Чиїм страхам ви дозволили вас замкнути?
Вас зсередини спустошує ваша ж злість
І вам наразі іще цього не збагнути.
В кому із вас був прихований щастя зміст?
Чому його ви так легко змогли забути?
Люди - шкатулки скрізь носять з собою ніж,
Щоб їх ніхто та ніколи не зміг відімкнути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870805
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2020
автор: Христина Рикмас