І прийшла покаяння весна
Під суцвіттями совісти й правди,
Кровоточить з сердець чвань й вина...
Брехуну й гордію як дать раду?
Всі в "агонії" – милість, чи смерть!
Як ту милість би враз роздобути?
Мо' зловчитися через круть-верть,
В цей раз – в праведника перевзутись?
Й це не так? То яка їй ціна?
Божа милість – усе ж продається?
Ну візьми половину майна,
Злитки злата...
– А гріх зостається?
Ти скільком в цім житті допоміг?
Ні, не рідним, а ближньому просто?
Хто страждає – пустив на поріг?
Допоміг лікувати коросту?
Нічогісінько не зрозумів,
Не підходив ні раз до покуття.
Златом душу сирітку ти грів.
Кайся чесно – твоя в цім цикута.
05.04.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870824
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.04.2020
автор: Променистий менестрель