Як дивно, що з народження Бог розум не дає.
І з часом він по суті (розум) не завжди приходить.
Чому мені без мудрості час шкоди завдає?
А серце без розумності теж сильно шкодить?
Чому роки пропущені нічого не навчать?
Роки з питаннями, що добре й що погано.
Чому, як розум вирішить, то серця кричать?
Тоді, як серце вирішить — бажання розуму безсиле?
Поми́лок купу зроблених, відкладених під стріху,
До уваги ніхто й ніколи не брав.
Чому те недосерце чекало лиш на втіху?
А слова, як пух, той недорозум цінував?
Дивний є той світ, і дивні в ньому ми.
Дивне теж бажання щасливим бути.
Серця слухати, будь ласка, не спіши.
Старайся розумом ту істину збагнути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870919
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Рія