Ти, небо, свіжим ароматом сяєш!
Розкрий же квітів очі чепурні…
Я, кожен день блакить твою вдихаю,
твої простори чисті голубі.
О, синє небо, як же ти смієшся!
Коли весною дихають сади,
коли барвінок синьоокий в’ється –
іскряться трави краплями роси.
О, небо миле! Рання прохолода –
вином медів наповнює серця,
а я ковтаю літню насолоду,
щоб далі йти у зоряні поля.
О, чисте небо, вічне та безкрайнє,
невтішне серце сяйвом борони!
Твоя блакить нас з Господом єднає,
Твоє бездоння вічністю п’янить.
Ми, як усі, колись підемо в небо,
в ті неосяжні зоряні світи.
Повзти не прагну – крила нині треба,
бо сине небо в брід не перейти.
https://premiya.vidatiknigu.com.ua/blacky3777/nebesni-kryla-2/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870991
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Олег Крушельницький