У село я поспішаю,-
до тієї хати,
що матуся збудувала,
як не стало тата...
Не вернувсь додому тато,
на війні загинув...
Війна нам спалила хату,
без неї лишились...
Ми жили напівголодні,-
у чужім сараї...
Хоч були ми ще маленькі,
помагали мамі...
Тоді важко було жити,-
і мамі, й нам з братом,
Та навчились ми терпіти,
і ще й працювати...
Та минули дні ті чорні,
ми всі були раді...
Хоч бували і голодні,
та в своїй вже хаті...
Вже давно мами немає,
і сестри, і брата...
Та в село я поспішаю,-
до тієї хати...
Я у снах частенько бачу,-
і село, і хату...
За мамою у них плачу,
за сестрою й братом...
Самостійно не поїду,
повезе синочок...
З - за кордону, як приїде,
літечком цьогоріч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870995
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.04.2020
автор: геометрія