Спасибі Весно, що хоча б з вікна, я можу милуватися красою, чистою, ніжною, умитою росою, зеленоока ти така одна! Спасибі Весно, що даруєш нам тепло, а з ним надію, віру, сподівання, що ти в житті далеко не остання, не висохне життєве джерело! Спасибі Весно, що ти змінюєш щодня, природні краєвиди і пейзажі, стоять дуби столітні наче стражі, від вірусів і паніки броня!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871055
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.04.2020
автор: Олег Князь