Поміж зірок заховані казки,
Зсипає ніч їх в зоряні криниці,
Листає сон прозорі сторінки
Своїх історій. А тобі не спиться...
Його з пухнастих війок не жени,
Не сполохни дрімоту, сон і втому.
Дозволь, щоб тихо повели вони
Тебе в чарівну казку невідому.
А завтра вітер з хмар, без зайвих слів,
Змудрує диво, щоб впізнали, хто це,
Підхопить потім жайворонка спів
Між дивоквітом соняшника й сонцем.
Він понесе далеко за межу
З хмарин загадки, що їх відгадаєм:
— Летіть зі мною! Вам лиш покажу
Мою веселку — там, за небокраєм!
І ми босоніж — полем росяним...
В вінки вплетемо маки і волошки...
А зараз спи, дивись, рідненька, сни...
...До завтра залишилось зовсім трошки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2020
автор: BeZodnia