Давай мовчати, хай весна говорить,
Отак, як ще ніхто не говорив.
Хай вічне сонце осідлає гори
І зазирає в очі теплих нив.
Слова невчасні, бач, сади квітують,
Ти їхню казку словом не поруш.
Мов янголи безгрішні, пахнуть юнню,
І гублять білі сльози з білих душ.
Оцій весні в словах нема потреби,
Їй ще до нас хтось розказав усе...
Хай котять журавлині крила небом
Своє вертання щемно-голосне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871228
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Ірина Кохан